ПАСПОРТ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ua  en

 
     
     
 
НАСЕЛЕННЯ ТА МІГРАЦІЯ РИНОК ПРАЦІ ОСВІТА ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ ТА ЖИТЛО ПРАВОСУДДЯ, ЗЛОЧИННІСТЬ ТА СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРА, ТУРИЗМ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ІНВЕСТИЦІЇ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПРОМИСЛОВІСТЬ БУДІВНИЦТВО ВНУТРІШНЯ ТОРГІВЛЯ ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ЦІНИ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
 

на початок сторiнки

© Головне управління статистики у Львівській області




Заклад дошкільної освіти
– навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.
Охоплення дітей закладами дошкільної освіти
розраховується як відношення загальної кількості вихованців закладів дошкільної освіти до загальної кількості дітей у віці 1–6 років (без дітей, що навчаються у перших класах закладів загальної середньої освіти), помножене на 100.
Заклад загальної середньої освіти
– це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти.
Заклад професійної (професійно-технічної) освіти
– заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Заклад фахової передвищої освіти
– це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти. Розробка статистичної інформації щодо мережі та діяльності закладів фахової передвищої освіти запроваджена з 2020/2021 навчального року з урахуванням положень Закону України "Про фахову передвищу освіту".
Заклад вищої освіти
– окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Здобувачі освіти
– вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Аспірант
– особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва.
Докторант
– особа, зарахована або прикріплена до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук.
У загальній кількості лікарів
враховано всіх лікарів з вищою медичною освітою на кінець року, які зайняті у лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, освіти, науково-дослідних інститутах, закладах, що здійснюють підготовку кадрів, в апараті управління закладами охорони здоров'я тощо. У цьому показнику враховуються як лікарі-стоматологи з вищою освітою, так і зубні лікарі (дантисти), що мають середню медичну освіту.
У кількості середнього медичного персоналу
враховуються усі особи з середньою медичною освітою (крім зубних лікарів (дантистів)), які зайняті у лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, дошкільних закладах, школах, будинках дитини тощо.
У лікарняних закладах обліковуються ліжка
на кінець року, забезпечені необхідним устаткуванням і готові для прийому хворих, незалежно від того, зайняті вони хворими чи ні.
У кількості лікарських закладів, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню,
ураховано всі медичні заклади, що ведуть амбулаторний прийом (поліклініки, амбулаторії, диспансери, поліклінічні відділення лікарняних закладів, лікарські пункти охорони здоров'я тощо).
Захворюваність населення
Розподіл даних про захворювання населення за класами хвороб до 1999р. здійснено відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і причин смерті дев'ятого перегляду (1975р.), з 1999 року – Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем десятого перегляду (МКХ-10).
Кількість пенсіонерів
– врахована загальна кількість пенсіонерів, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та окремих міністерств (відомств).
Дитина-сирота
– дитина, у якої померли чи загинули батьки.
Діти, позбавлені батьківського піклування
– діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.
Усиновлення
– прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
З 1995 року відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) у практику роботи органів державної статистики впроваджено вибіркове обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності (з 2019 року – обстеження робочої сили). Відповідно до оновлених стандартів, передбачених Резолюцією щодо статистики трудової діяльності, зайнятості та недовикористання робочої сили, яка була прийнята 19-ю Міжнародною конференцією статистиків праці у жовтні 2013 року, за результатами обстеження робочої сили отримуються такі показники:
Робоча сила (до 2019 року – економічно активне населення)
– населення обох статей віком 15 років і старше, яке впродовж обстежуваного тижня забезпечувало пропозицію робочої сили на ринку праці. Зайняті та безробітні в сумі складають робочу силу.
Рівень участі населення в робочій силі (до 2019 року – рівень економічної активності)
визначають як відношення (у відсотках) кількості робочої сили віком 15 років і старше до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи.
Зайняті
– це особи віком 15 років і старше, які:

працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вираженні, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;

працювали безкоштовно на підприємстві, у власній справі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (справу), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з певних причин.
Рівень зайнятості
визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15 років і старше до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи.
Безробітні (за методологією МОП)
– особи віком 15 років і старше, які одночасно задовольняють трьом умовам:

не мали роботи (прибуткового заняття);

впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували обстеженню, активно шукали роботу або намагались організувати власну справу;

впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.

До категорії безробітних також відносять осіб, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді тощо.
Рівень безробіття (за методологією МОП)
визначають як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15 років і старше до робочої сили зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної групи.
Особи, які не входять до складу робочої сили (до 2019 року – економічно неактивне населення)
– особи віком 15 років і старше, які впродовж обстежуваного тижня не відносилися ні до зайнятого, ні до безробітного населення.

Зазначена категорія населення за рівнем зв'язку з ринком праці може бути класифікована так:

особи, які шукають роботу, але не готові приступити до неї впродовж найближчих двох тижнів (через непрацездатність; через навчання (учні, студенти); через виконання домашніх обов'язків; інші);

бажають працювати та готові приступити до роботи, але не шукають роботу (наприклад, особи, які зневірились у пошуках роботи; не знали, де і як шукати роботу; вважали, що для них немає підходящого місця роботи тощо);

ті, що не бажають працювати, тому що не мають необхідності (пенсіонери; студенти, учні денної форми навчання; особи, які виконують домашні сімейні обов'язки, доглядають дітей, хворих; особи, які знаходяться на утриманні та інші).
Особи працездатного віку
– в рамках обстеження робочої сили до 2012р. віднесені жінки у віці 15–54 років та чоловіки віком 15–59 років. Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" до населення працездатного віку у 2012 році включено жінок віком 55 років, 2013 році – жінок віком 56 років, 2014 році – жінок віком 57 років, 2015 році – жінок віком 58 років, 2016 році – жінок віком 59 років.
Наступні показники отримані за результатами:

– державного статистичного спостереження "Обстеження підприємств із питань статистики праці", яким починаючи з 2010 року охоплюються юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб з кількістю найманих працівників 10 і більше осіб;

– державного статистичного спостереження "Стан виплати заробітної плати", яким з 2010 року охоплюються юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб із урахуванням цензу за кількістю найманих працівників, а з 2021 року – юридичні особи з урахуванням цензу за кількістю найманих працівників.
Середньооблікова кількість штатних працівників
охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах із підприємством і отримують заробітну плату, крім тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або в додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством, проходять військову службу), працюючих за цивільно-правовими договорами.

Цей показник обчислюється в середньому за період (місяць, рік):

– за звітний місяць – шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця;

– за рік – шляхом підсумовування середньооблікової кількості найманих працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному році, та діленням одержаної суми на кількість місяців (тобто на 12).
Відпрацьований час
– це людино-години працівників, які фактично працювали на підприємстві, включаючи тих, що були зайняті неповний робочий день (тиждень), виконували надурочну роботу, працювали у вихідні та святкові (неробочі) дні або понад місячну норму (поза графіком), а також людино-години роботи надомників.
Середньомісячна (номінальна) заробітна плата
– це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (крім виплат, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємств, організацій): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки а також інші види оплати за невідпрацьований час. Включає обов’язкові відрахування: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір.

Визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.
Середня (номінальна) заробітна плата за відпрацьовану годину
– визначається шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість відпрацьованих штатними працівниками годин за відповідний період.
Індекс реальної заробітної плати
характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари й послуги та ставок податку з доходів фізичних осіб і обов’язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої до виплати номінальної заробітної плати (без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за певний період) на індекс споживчих цін за той же період.
Заборгованість із виплати заробітної плати
– це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, всім категоріям працівників: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.

Заборгованою вважається сума, що включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці, що належать до виплати, тобто за винятком обов’язкових утримань (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір), яка не виплачена до 1-го числа місяця, наступного за звітним. Дані узгоджуються з показником простроченої кредиторської заборгованості з оплати праці.
Розрахунок (оцінка) чисельності населення
– наближене визначення чисельності населення на території країни або її частини без проведення перепису населення.

Поточні розрахунки (оцінки) чисельності населення на 1 січня базуються на даних останнього перепису населення з урахуванням природного і міграційного рухів населення, а також змін чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних змін.

Розрахунки (оцінки) складу населення за віком базуються на методі пересування за віком. Пересування за віком – перехід осіб певного віку "х" до наступного віку "х+1", при цьому чисельність цих осіб відповідно зменшується внаслідок смертності та змінюється за рахунок міграції.
Наявне населення
– населення, яке на момент перепису перебуває на певній території, враховуючи осіб, що тимчасово мешкають (за умови їхньої відсутності у місці проживання не більше ніж 12 місяців).
Постійне населення
– населення, яке постійно мешкає на момент перепису на певній території, ураховуючи тимчасово відсутніх, якщо їхня відсутність у місці проживання не перевищувала 12 місяців.
Населення міське і сільське
Міське населення – населення, яке проживає у міських населених пунктах. Сільське населення – населення, яке проживає у сільських населених пунктах. До міських населених пунктів належать міста та селища міського типу, до сільських – села і селища.
Середня чисельність населення
розраховується як середня арифметична з чисельності на початок і кінець звітного періоду.
Природний рух населення
– демографічний процес, що змінює чисельність і склад населення внаслідок народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності.
Відомості про народження, смерті, шлюби та розірвання шлюбів
формуються на підставі щорічної статистичної розробки даних актових записів цивільного стану, які заповнюються в органах державної реєстрації актів цивільного стану та надаються територіальними органами Міністерства юстиції України, та даних Державної судової адміністрації України.
Кількість позашлюбних народжень (кількість живонароджених у матерів, які не перебували в зареєстрованому шлюбі)
включає народження, на час реєстрації яких походження дитини від батьків встановлюють шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини, які не перебувають у шлюбі, або тільки за заявою матері чи за рішенням суду, про що зазначають в актовому записі про народження.
Коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року
– відношення кількості померлих у віці до 1 року до кількості живонароджених.
Природний приріст (скорочення) населення
– різниця між кількістю живонароджених та кількістю померлих.
Народжуваність, смертність на 1000 осіб наявного населення (загальні коефіцієнти народжуваності, смертності)
– відношення відповідно кількості живонароджених і кількості померлих протягом календарного року до середньорічної чисельності наявного населення.
Природний приріст (скорочення) населення на 1000 осіб наявного населення (загальний коефіцієнт природного приросту (скорочення))
– відношення природного приросту (скорочення) населення до середньорічної чисельності наявного населення або різниця між загальними коефіцієнтами народжуваності та смертності.
Кількість шлюбів на 1000 осіб наявного населення (загальний коефіцієнт шлюбності)
– відношення кількості зареєстрованих протягом календарного року шлюбів до середньорічної чисельності наявного населення.
Кількість розірвань шлюбів на 1000 осіб наявного населення (загальний коефіцієнт розлучуваності)
– відношення кількості розірвань шлюбів протягом календарного року до середньорічної чисельності наявного населення.
Вікові коефіцієнти народжуваності (кількість живонароджених на 1000 жінок відповідного віку)
характеризують інтенсивність народження в окремих вікових групах жінок і виключають вплив вікової структури на коефіцієнти народжуваності.

Вікові коефіцієнти народжуваності – відношення кількості живонароджених упродовж року в жінок цієї вікової групи до середньорічної чисельності жінок у цьому віці. При визначенні показників вікової групи молодше 20 років умовно взята чисельність жінок віком 15–19 років. Розрахунок показника для вікової групи 15–49 років здійснено з урахуванням дітей, народжених жінками у віці старше 49 років і молодше 15 років.

Вікові коефіцієнти народжуваності розраховано за п'ятирічними віковими групами.
Сумарний коефіцієнт народжуваності
показує, скільки в середньому дітей народила б одна жінка упродовж усього репродуктивного періоду (15–49 років) при збереженні в кожному віці рівня народжуваності того року, для якого обчислені вікові коефіцієнти. Сумарний коефіцієнт народжуваності обчислюється як сума вікових коефіцієнтів народжуваності для вікових груп в інтервалі 15–49 років.
Вік
– період від народження людини до того чи іншого моменту життя. Вік визначають кількістю повних років, що прожиті людиною на цей момент.
Вікова група населення
– сукупність людей певного віку.
Середня очікувана тривалість життя при народженні
– середнє число років, яке проживуть новонароджені за умови, що вікові рівні смертності залишаться такими, якими вони були на рік розрахунку.
Джерелом інформації про причини смерті
є лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.
Розробка причин смерті
з 2005 року здійснюється у відповідності з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я Десятого перегляду (МКХ-10).
Міграційний рух населення
– демографічний процес, що змінює чисельність і склад населення за рахунок його територіального переміщення.
Відомості про міграційний рух населення
формуються на підставі щорічної статистичної розробки даних відомостей про реєстрацію місця проживання фізичних осіб та відомостей про зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, які надійшли від органів реєстрації (виконавчих органів сільської, селищної або міської ради, сільських голів (якщо відповідно до законодавства виконавчий орган сільської ради не утворено)).

Усі потоки міграції включають внутрішньорегіональну, міжрегіональну та міждержавну.
Міграційний приріст (скорочення) населення
– різниця між кількістю прибулих на дану територію та кількістю вибулих за її межі.
Загальний коефіцієнт міграційного приросту (скорочення) (на 1000 осіб наявного населення)
– відношення міграційного приросту (скорочення) населення до середньорічної чисельності наявного населення.
Міждержавна міграція
– вибуття населення за межі України або прибуття до України з інших країн.

Із квітня 2016 року по вересень 2017 року інформація з міграції населення формувалася за наявними адміністративними даними, які надходили від окремих органів реєстрації (виконавчих органів сільської, селищної або міської ради, сільських голів (якщо відповідно до законодавства виконавчий орган сільської ради не утворено)).
Всього виявлено злочинів

Всього виявлено осіб, які скоїли злочини
– дані надаються на основі фактів офіційної реєстрації випадків злочинів, а також осіб, що їх скоїли, територіальними підрозділами правоохоронних органів.
Всього засуджено осіб
– дані надаються на основі фактів офіційної реєстрації кількості осіб, що були засуджені територіальними судовими інстанціями Державної судової адміністрації України.
Кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності
– дані надаються на основі проведення державного статистичного спостереження щодо фактів офіційної реєстрації правопорушень адміністративного законодавства територіальними органами, що уповноважені розглядати справи згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кількість цивільних справ, розглянутих судами (з постановленням рішення)
– дані надаються на основі фактів офіційної реєстрації розгляду цивільних справ територіальними судовими інстанціями Державної судової адміністрації України.
Кількість пожеж
– дані надаються на основі фактів офіційної реєстрації випадків пожеж територіальними підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Житловий фонд
– сукупність житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів – дорослих і дітей, дитячі будинки, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання.

У складі житлового фонду не враховуються дачі, літні садові будиночки, спортивні та туристичні бази, мотелі, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, будинки для приїжджих, готелі, залізничні вагони й інші будівлі та приміщення, призначені для сезонного і тимчасового проживання, незалежно від часу проживання в них громадян.
Загальна площа житлових приміщень
складається з площі житлових кімнат, підсобних приміщень (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках) і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас – 0,3; лоджій – 0,5; засклених балконів – 0,8; веранд, засклених лоджій і холодних комор – 1,0.

Підсобні приміщення – це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи передпокою, вбудованих у квартири комірчин чи шаф.

У гуртожитках до підсобних приміщень крім вищевказаних належать приміщення культурно-побутового призначення і медичного обслуговування.

До загальної площі житлових приміщень не включається площа:

– сходових кліток, ліфтових холів, тамбурів, загальних коридорів, вестибюлів, галерей;
– нежитлових приміщень, зайнятих житлово-експлуатаційними організаціями, магазинами, відділеннями зв'язку, дитячими установами, підприємствами служби побуту і т. ін.
Закладами культури
вважаються театри, концертні організації, музеї, бібліотеки, демонстратори фільмів, клубні заклади тощо.
Демонстраторами фільмів
є суб'єкти кінематографії, які здійснюють демонстрування (публічний показ) фільмів (кінотеатри, міські та сільські кіноустановки, відеозали та відеоустановки).
Середньодобовий обсяг місцевого мовлення
– враховане мовлення державних теле- та радіоорганізацій.
Колективні засоби розміщування
– засоби розміщування, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, із загальною кількістю місць 10 або більше. До колективних засобів розміщування належать готелі та аналогічні засоби розміщування (готелі, мотелі), засоби розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (хостели, будинки відпочинку, пансіонати відпочинку, бази відпочинку, туристські бази, гірські притулки), кемпінги та стоянки для житлових автофургонів і причепів та інші засоби розміщування (гуртожитки для приїжджих, інші місця для тимчасового розміщування).
Туризм
– діяльність відвідувачів, які здійснюють поїздку до основного місця призначення за межами їх звичного середовища (за умови, що тривалість такої поїздки становить менше року), з будь-якою основною метою (ділова поїздка, відпочинок або інша особиста мета), окрім роботи за наймом у суб’єкта-резидента в країні або місці відвідування.
В'їзний туризм
– діяльність відвідувачів-нерезидентів у межах відповідної країни під час в'їзної туристичної поїздки.
Виїзний туризм
– діяльність відвідувачів-резидентів за межами відповідної країни під час виїзної туристичної поїздки.
Внутрішній туризм
– діяльність відвідувачів-резидентів у межах відповідної країни під час внутрішньої туристичної поїздки або частини виїзної туристичної поїздки.
Турист
– відвідувач (внутрішній, в'їзний або виїзний), поїздка якого включає ночівлю.
Туристичні оператори (туроператори)
– юридичні особи, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних і супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Туристичні агенти (турагенти)
– юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних і супутніх послуг.
Капітальні інвестиції – витрати на придбання або виготовлення (створення) матеріальних і нематеріальних необоротних активів.
До інвестицій у матеріальні активи
належать інвестиції у житлові та нежитлові будівлі, інженерні споруди, машини, обладнання та інвентар, транспортні засоби, землю, довгострокові біологічні активи тваринництва та рослинництва, інші матеріальні активи.
До інвестицій у нематеріальні активи
належать інвестиції у придбання або створення власними силами прав користування природними ресурсами та майном, програмного забезпечення та баз даних, прав на комерційні позначення, на об’єкти промислової власності, авторських і суміжних прав, патенти, ліцензії, концесії тощо.
Індекс капітальних інвестицій
розраховується відповідно до Методики, затвердженої наказом Держкомстату від 25.12.2009 №494.
Капітальні інвестиції обліковуються по підприємствах-юридичних особах за їх основним видом економічної діяльності та територією місцезнаходження (юридичною адресою).

Розрахунок інвестицій на одну особу здійснюється відповідно до середньорічної чисельності постійного населення.
Обсяг виробництва (валовий збір) багаторічних культур
– загальний розмір продукції плодоягідних насаджень, виноградників, яка зібрана з загальної площі насаджень.
Обсяг виробництва (валовий збір) сільськогосподарських культур
– загальний розмір продукції, зібраної з основних, повторних, міжрядних посівів, у натуральному вираженні. Обсяг виробництва (валовий збір) зернових і зернобобових культур, насіння соняшнику в період збирання врожаю наведено в початково оприбуткованій (фізичній) масі (масі сільськогосподарських культур після збирання), за рік у цілому – у масі після доробки (початково оприбуткована маса сільськогосподарських культур за виключенням невикористаних відходів (втрат післязбиральної обробки: очистка від часток бур’янів та соломи, лушпайок та інших домішок) і втрат при сушінні (доведення зерна до базисних кондицій)).
Жива маса сільськогосподарських тварин, реалізованих на забій
– сума живої маси сільськогосподарських тварин, які були реалізовані на забій (товарний забій) та/або забиті на м’ясо на своєму підприємстві (внутрішньогосподарський забій), незалежно від того, де був проведений забій: безпосередньо на підприємстві чи на бойні, та приросту живої маси сільськогосподарських тварин на відгодівлі, нагулі та дорощуванні, який одержаний відгодівельними підприємствами та скотобазами переробних підприємств від куплених тварин.
Забійна маса сільськогосподарських тварин, реалізованих на забій
– загальна забійна маса (м’ясо, жир-сирець, харчові субпродукти) сільськогосподарських тварин, яка отримана як при реалізації на забій (товарний забій), так і при внутрішньогосподарському забої тварин на м’ясо, незалежно від того, де був проведений забій: безпосередньо на підприємстві чи на бойні.
Індекс сільськогосподарської продукції
характеризує рівень змін фізичного обсягу виробництва продукції сільського господарства, виробленого за періоди, що обрані для порівняння.
Кількість одержаних яєць від птиці свійської
– загальна кількість яєць, які отримані від усіх видів свійської птиці, уключаючи втрачені через бій, псування тощо, а також витрачені для виведення молодняку (інкубація) квочками або в інкубаторі.
Кількість сільськогосподарських тварин
– показник, що характеризує загальну наявність сільськогосподарських тварин певного виду на звітну дату.
Обсяг виробництва (валовий надій) молока
– загальний обсяг фактично надоєного молока від корів усіх порід, буйволиць, овець і кіз, кобил, інших маток сільськогосподарських тварин.
Обсяг виробництва (валовий настриг) вовни
– загальний обсяг фактично настриженої з живих овець і кіз вовни, включаючи вовну, яка була використана на внутрішньогосподарські потреби.
Обсяг застосованих пестицидів
– маса (у діючій речовині) застосованих пестицидів для захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів.
Обсяг унесених добрив
– маса мінеральних (у перерахунку на 100% діючої речовини) та органічних (у фізичній масі) добрив, які внесені в ґрунт для поліпшення умов живлення і підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
Площа насаджень культур плодових та ягідних (загальна)
– площа відокремлених садів (зерняткових, кісточкових, горіхоплідних) та ягідників, а також площа під деревами і кущами, які ростуть окремо, незалежно від віку насаджень.
Площа посівна сільськогосподарських культур
– частина ріллі або інших розораних угідь, яка фактично зайнята посівами: озимими, які посіяні восени минулого року та збереглися до закінчення весняної сівби, та ярими культурами під урожай поточного року.
Площа посівна уточнена сільськогосподарських культур
– площа, яка була фактично зайнята під посівами сільськогосподарських культур навесні (площа посівів озимих культур, що збереглися, та площа ярих культур), з урахуванням посівів пізніх культур під урожай поточного року (літні посадки), а також змін у господарському використанні посівів (перехід посівів із груп одного виробничого напряму до інших, наприклад, на зерно, зелений корм, сіно тощо).
Площа, оброблена добривами/пестицидами
– площа, на якій були внесені добрива (мінеральні, органічні), застосовані пестициди під урожай сільськогосподарських культур звітного року.
Середня ціна продукції сільського господарства, реалізованої підприємствами
– це вартість одиниці реалізованої підприємствами власно виробленої продукції наростаючим підсумком з початку року з урахуванням її якості, але без урахування транспортних, експедиційних та накладних витрат, податку на додану вартість, дотацій.
Обсяг унесених добрив/пестицидів у розрахунку на 1 га посівної уточненої/обробленої площі
– середній показник, що характеризує внесення в ґрунт добрив і пестицидів на одиницю площі. Він обраховуються як співвідношення обсягів унесених мінеральних добрив у перерахунку на 100% діючих речовин, органічних добрив у фізичній масі та застосованих пестицидів у перерахунку на діючу речовину, які були використані під певну сільськогосподарську культуру, до посівної уточненої /обробленої площі цієї культури.
Урожайність сільськогосподарських культур
– середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі цієї культури, який обчислено як співвідношення валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів та фактично зібраної площі цієї культури (для багаторічних насаджень – як співвідношення обсягу виробництва (валового збору) з усієї площі насаджень та площі культури у плодоносному віці).
Частка площі, обробленої добривами/пестицидами
– співвідношення площі, на якій були внесені добрива/ пестициди, до площі посівної уточненої певної сільськогосподарської культури.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел
– загальна кількість забруднень, що надійшли в повітряний басейн від стаціонарних джерел викидів, як після проходження пилогазо¬очисних установок у результаті неповного уловлення й очищення на організованих джерелах забруднення, так і без очищення від організованих і неорганізованих джерел забруднення. Сюди не включаються викиди забрудню¬ючих речовин у результаті ерозії ґрунтів (пилових бур), лісових пожеж і т.і.
Видалення відходів
– здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
Витрати на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення
– це всі витрати звітного року, пов’язані з поліпшенням об’єкта, яке призводить до збільшення майбутньої економічної вигоди, в першу чергу очікуваної від використання об’єкта, і на суму яких збільшується первинна вартість основного капіталу.
Витрати на охорону навколишнього природного середовища
– фактичні витрати на охорону навколишнього природного середовища, направлені на запобігання або зведення до мінімуму збитку якості навколишнього природного середовища, а також необхідні витрати на усунення негативних наслідків (збитку) погіршення якості навколишнього природного середовища або компенсації за них.
Витрати на природоохоронні заходи
– капітальні вкладення та поточні витрати, пов'язані з певними заходами та технічними засобами, представлені за напрямами витрат на охорону навколишнього природного середовища.
Відходи
– будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі виробництва чи спожи¬вання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Забруднююча речовина
– речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.
Капітальні інвестиції на охорону навколишнього природного середовища
– інвестиції у придбання нових і тих, які були у використанні, або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних і нематеріальних активів, витрати на капітальний ремонт та модернізацію, що здійснюються з метою охорони навколишнього природного середовища.
Небезпечні відходи
– відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними.

Небезпечні відходи містять такі речовини, що мають небезпечні властивості: токсичність, вибухонебезпечність, пожежонебезпечність, високу реакційну здатність, або містять збудники інфекційних хвороб.
Поводження з відходами
– дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища
– витрати, які здійснюються на підтримку (утримання й експлуатацію) об’єкта (основних засобів природоохоронного призначення) в робочому стані та входять до складу витрат поточного періоду.
Спалення відходів
– регульований процес спалення твердих, рідких чи газоподібних відходів при високих температурах.
Спеціально відведені місця чи об’єкти
– ділянки, спеціально призначені для накопичення, постійного зберігання відходів, на використання яких отримано дозвіл від спеціально уповнова¬жених органів у сфері поводження з відходами.
Утилізація відходів
– використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
До обсягу виробленої будівельної продукції (виконаних будівельних робіт)
включається вартість (у фактичних цінах, без ПДВ) зазначених робіт, що виконуються під час нового будівництва, ремонту, реконструкції будівель та інженерних споруд, реставрації та технічного переоснащення підприємств.
Будівельні роботи
включають загальні та спеціалізовані роботи з будівництва будівель та споруд (Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010).
Індекс будівельної продукції
розраховується відповідно до міжнародних стандартів у будівництві за Методикою, затвердженою наказом Держкомстату від 02.08.2005 №224 (у редакції наказу Держстату України від 14.03.2013 №91, зі змінами).

Індекси за 2011-2019 роки розраховано, виходячи з базисного 2010 року. З січня 2020 року для розрахунку індексу за базисний прийнято 2016 рік.
Індекс обсягу виконаних будівельних робіт
визначається як відношення обсягів будівельних робіт, виконаних з початку звітного року до обсягів відповідного періоду попереднього року, перерахованих у порівнянні ціни з використанням індексу цін на будівельно-монтажні роботи.
До житлових будівель
належать будинки одноквартирні, будинки садибного типу, будинки з двома та більше квартирами як масової, так і індивідуальної забудови, а також гуртожитки (Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000).
Загальна площа житлових будівель
визначається як сума загальної площі житлових будівель нового будівництва. До 2017 року включно (якщо не зазначено інше) визначається як сума загальної площі житлових будівель нового будівництва та приросту загальної площі, отриманої у результаті реконструкції існуючого житлового фонду та інших будівель. До загальної площі житлових будівель не включається площа дачних та садових будинків.
Внутрішня торгівля
включає оптову та роздрібну торгівлю. Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010) така діяльність класифікується в секції G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів».
Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) критерієм віднесення торгівлі до оптової або роздрібної виступає переважаючий тип покупця (споживача) і характер використання товару:

– у оптовій торгівлі – це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів іншим суб'єктам господарювання для використання у виробничій діяльності або для подальшого перепродажу;

– у роздрібній торгівлі – це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів для особистого споживання або домашнього користування переважно населенням.
Оптовий товарооборот
– вартість проданих підприємствами (юридичними особами), основним видом економічної діяльності яких є оптова торгівля, нових або уживаних товарів (продукції) роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам (крім населення) для їх використання з підприємницькою метою або подальшого продажу як у межах України, так і на експорт, що зазначена в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями документах, за винятком непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо).
Оборот роздрібної торгівлі
– узагальнений показник, який включає дані щодо роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), основним видом економічної діяльності яких є роздрібна торгівля. Показник розраховується згідно з Методикою розрахунку обороту роздрібної торгівлі з урахуванням діяльності фізичних осіб-підприємців, затвердженою наказом Держстату від 04.04.2016 №53, починаючи з січня 2017 року.
Роздрібний товарооборот
– частина обороту підприємств за видом економічної діяльності роздрібна торгівля, який включає дохід від перепродажу переважно населенню нових або уживаних товарів (за готівку, банківські платіжні картки тощо) як у магазинах, так і поза магазинами, з урахуванням податку на додану вартість.
Товарна група
– сукупність товарів, що об'єднані за ознакою однорідності сировини і матеріалу, призначення, способу виробництва тощо. Перелік товарних груп (товарна структура) для збору, обробки та публікації статистичної інформації щодо роздрібної та оптової торгівлі юридичних осіб сформований відповідно до Номенклатури товарів внутрішньої торгівлі (НТВТ), яка гармонізована зі Статистичною класифікацією продукції за видами економічної діяльності ЄС (СРА, ver. 2.1) та розроблена на підставі Опису торгівлі за каналами розподілу продукції (Trade Described by Products Traded (by CPA 2.1 Products)).
Індекс фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі
– відношення обсягу обороту роздрібної торгівлі за звітний період звітного року до обсягу відповідного періоду попереднього року, перерахованого в порівнянних цінах з використанням індексу споживчих цін на товари.
Послуги
– результат економічної діяльності, відносно якого не можна встановити права власності. Послуги не підлягають продажу окремо від процесу їх виробництва. Момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві.
Нефінансові послуги
– послуги, які не пов'язані з фінансовою та страховою діяльністю та відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010) відносяться до секцій H «Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність», І «Тимчасове розміщування й організація харчування», J «Інформація та телекомунікації», L «Операції з нерухомим майном», М «Професійна, наукова та технічна діяльність», N «Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування, Р «Освіта», Q «Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги», R «Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок» та розділів 95, 96 секції S «Надання інших видів послуг». Також послуги не включають адміністративні послуги, послуги громадських та політичних організацій.
Обсяг реалізованих послуг
– вартість виконаних та наданих за межі підприємства послуг, яка визначається в оформлених як підстава для розрахунків із покупцями (замовниками) документах (уключаючи послуги за бартерним контрактом) незалежно від надходження платежів, уключаючи податок на додану вартість.
Експорт та імпорт товарів
Формування даних статистики зовнішньої торгівлі товарами здійснюється на основі "Методологічних положень статистики зовнішньої торгівлі України", затверджених наказом Держкомстату України від 9.12.2005р. №417.

Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Сальдо зовнішньої торгівлі – різниця між вартістю експорту і імпорту.
Джерела формування даних
Статистичні спостереження за обсягами зовнішньої торгівлі товарами здійснюються на основі даних вантажних митних деклараціях (ВМД), які заповнюють декларанти при митному оформленні товарів, з дорахуванням обсягів сальдо-перетоків електроенергії, нафти сирої та природного газу (ДП "Енергоринок", Мінпаливенерго та НАК "Нафтогаз України"), а також статистичних звітів підприємств і організацій України щодо експорту-імпорту товарів, що не підлягають митному декларуванню.
Сфера охоплення даних та система торгівлі
У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі, чи вивезення (експорту) за межі її митної території. Україна використовує загальну систему торгівлі, як це рекомендовано методологічними дослідженнями Статвідділу ООН (1998р.) "Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення".

До обсягів торгівлі товарами включаються:

– немонетарне золото, дорогоцінні метали, що не виступають у якості платіжного засобу, цінні папери, банкноти і монети, що не знаходяться в обігу;
– товари, реалізовані по рахунках держави, що включають товари цивільного і військового призначення, наприклад, для здійснення урядами регулярних комерційних операцій, товари, що поставляються по лінії державних програм зовнішньої допомоги, як безоплатна допомога, позика, товарообмінні операції (бартер) або передача міжнародним організаціям, а також військові репарації і реституції;
– гуманітарна та технічна допомога;
– товари, передані як дарунки;
– товари, орендовані терміном на один рік і більше;
– товари військового призначення;
– товари, переміщувані в рамках консигнаційних угод;
– товари, що ввозяться в якості внеску у статутний фонд і вивіз товарів власного виробництва підприємствами з іноземними інвестиціями;
– товари ввезені (вивезені) для переробки;
– товари, які використовуються як носії інформації та засоби програмного забезпечення загального користування (крім розробленого за індивідуальним замовленням), керівництва для користувачів, а також аудіо- і відеоматеріали, записані з метою використання в комерційних цілях;
– повернені товари;
– товари, що перетинають кордон України в результаті операцій між головними корпораціями та підприємствами їх прямого інвестування (філіями або відділеннями);
– виловлена риба, мінерали з морського дна, що вивантажуються з іноземного судна в національному порту або придбані національним судном у відкритому морі в іноземного судна;
– виловлена риба, морепродукти, мінерали з морського дна і врятований вантаж, продані національним судном в іноземному порту або національним судном іноземному судну у відкритому морі;
– товари, що відправляються поштою або через кур'єрську службу. Ці товари підлягають обліку, якщо обсяг або вартість їх перевищує рівень, встановлений законодавством України;
– товари, що ввозяться для забезпечення іноземних анклавів на території України;
– товари ввезені (вивезені) для взаємного товарообміну або купівлі (продажу) між конкретними юридичними особами;
– бункерне паливо, баласт, бортові запаси та інші матеріали.

До обсягів експорту (імпорту) товарів не включається:

– пряма транзитна торгівля;
– чартерні рейси, здавання в найм;
– товари, вартість яких не перевищує поріг статистичного спостереження;
– вітчизняна й іноземна валюта (крім такої, що використовується для нумізматичних цілей), цінні папери;
– товари, що не є предметом комерційних операцій (включаються в обсяги зовнішніх послуг):
– товари, переміщувані фізичними особами в обсягах або вартістю, що не перевищує рівень, установлений законодавством України для письмового декларування;
– періодичні видання (газети, журнали), що розсилаються за прямою підпискою;
– товари, придбані для власних потреб дипломатичними представництвами, збройними силами, науковими організаціями чи іншими представництвами України на території країни їх розміщення;
– матеріальні носії, розроблені на замовлення, що містять об'єкти інтелектуальної діяльності, у т.ч. воєнного, спеціального і подвійного призначення, і не призначені безпосередньо для реалізації на споживчому ринку;
– товари, тимчасово ввезені (вивезені) терміном до 1 року;
– товари, загублені чи знищені після вивозу з економічної території країни-експортера, але до ввозу на економічну територію призначеної країни-імпортера, не підлягають включенню в статистику імпорту призначеної країни-імпортера (хоча вони включаються в статистику експорту країни-експортера);
– товари для забезпечення діяльності вітчизняних організацій за кордоном;
– товари, переміщувані через митний кордон між військовими частинами держави, дислокованими на митній території держави і за межами цієї території;
– товари, що поставляються в порядку рекламації, гарантійного обслуговування;
– повітряні суда, переміщувані через кордон держави з метою технічного обслуговування;
– товари, переміщувані через кордон держави з метою ремонту;
– виставочні експонати;
– товари, переміщувані для проведення видовищних і спортивних заходів;
– товари, що поставляються в рахунок застави;
– зразки товарів;
– переміщувана через кордон "транспортувальна" тара, наприклад, порожні пляшки, що повертаються для повторного використання;
– відходи, що утворилися в результаті переробки товарів на митній території держави і переробки для внутрішнього споживання;
– природний газ, що поставляється в підземні сховища газу;
– товари, переміщувані трубопровідним транспортом, необхідні для проведення пусконала-годжувальних робіт;
– товари, раніше завезені і поміщені під інший митний режим на митній території держави, що були враховані в імпорті держави, при зміні митного режиму повторно не враховуються в митній статистиці зовнішньої торгівлі держави;
– риба, виловлена у відкритому морі національним судном країни та відвантажена на її економічній території;
– обсяги товарів, що ввезені (вивезені) фізичними особами.
Момент обліку товарів
Облік товарів здійснюється на момент, коли вони ввозяться у межі або вивозяться за межі економічної території країни.

У митній статистиці зовнішньої торгівлі України облік ввезення та вивезення товарів при водних, залізничних, автомобільних, повітряних перевезеннях ведеться за датою оформлення вантажної митної декларації.

Облік товарів, переміщуваних трубопровідним транспортом (нафта, нафтопродукти, вода, аміак та ін.), здійснюється в зв'язку з особливістю їхнього декларування за датою останнього транспортного документа, а для природного газу – за датою останнього дня місяця, у якому здійснювалося митне оформлення товару.

Моментом експорту (імпорту) товарів, що не підлягають митному декларуванню, вважається дата оформлення приймально-здавального акту або дата платіжного документу за зазначені товари.
Статистичний поріг
Статистичному спостереженню підлягають товари, митна вартість яких перевищує суму, що встановлена національним законодавством для письмового декларування товарів митним органам.

Статистичний поріг для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців складає 100 євро. Для фізичних осіб статистичний поріг становить 200 євро (300 євро для одиничного товару) з кількісним обмеженням 50 кг.
Класифікації
Для обліку експорту (імпорту) товарів з 1 липня 2001 року застосовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка побудована на базі шестизначної Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та восьмизначної Комбінованої Номенклатури Європейської Економічної Співдружності (КНЄЕС), та є деталізованою номенклатурою ГС для країн ЄЕС 1996 року.

В якості класифікації країн та валют використовуються відповідно Класифікація держав світу, яка гармонізована з міжнародним стандартом ISO 3166-1:2000 і затверджена наказом Держкомстату від 08.07.2002р. №260 та Класифікація валют, яка гармонізована з міжнародним стандартом ISO 4217:2001 і затверджена наказом Держкомстату від 08.07.2002р. №260.
Статистична вартість товарів
З метою забезпечення порівнянності даних статистики міжнародної торгівлі товарами статистична вартість товарів визначається: для експортованих товарів – у цінах ФОБ, для імпортованих товарів – у цінах СІФ.

Вартість у цінах ФОБ включає вартість товарів і вартість послуг по доставці товарів до кордону країни-експортера. Вартість у цінах СІФ включає вартість товарів, вартість послуг по доставці товарів до кордону країни-експортера і вартість послуг по доставці товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

Види умов постачання товарів, що застосовуються при формуванні статистики зовнішньої торгівлі України, визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" (2000), що застосовуються в Україні.

При заповненні вантажних митних декларацій оцінка товарів за їх вартістю проводиться у національній валюті України. Перерахунок у долари США здійснюється за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, на дату оформлення вантажної митної декларації. За даними статистичних спостережень перерахунок вартості товарів у долари США здійснюється на основі середньомісячного та середньоквартального офіційних курсів валют, встановлених Національним банком України.
Кількісний облік товарів
Кількісний облік товарів проводиться на основі ваги "нетто", у кілограмах. У необхідних випадках для збору та обробки статистичних даних ведеться також облік товарів по кількості, вираженій у додаткових одиницях виміру (штуки, літри, кубічні метри та ін.). Ці одиниці виміру вказуються у відповідній графі УКТЗЕД "Додаткова одиниця виміру".
Країни-партнери
У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України країнами-партнерами вважаються:

при експорті – країна призначення товару;
при імпорті – країна походження товару.

Облік експорту товарів ведеться по торгуючій країні, якщо на момент вивозу товару країна призначення невідома.

Облік імпорту товарів ведеться по країні відправлення:

– для товарів, у момент постачання яких країна походження невідома;
– для реімпортних товарів;
– для товарів, включених до групи 97 УКТЗЕД (твори мистецтва, предмети колекціонування та антикваріат);
– для товарів, що надійшли як гуманітарна допомога.

Країною призначення є остання країна, до якої (наскільки це відомо на момент вивозу) повинні бути доставлені товари, незалежно від того, до якої країни вони були відправлені спочатку, і були вони чи ні предметом будь-яких комерційних чи інших операцій, що змінюють їх юридичний статус.

Торгуюча країна при експорті – країна, у якій зареєстрована чи постійно проживає особа, що виступає контрагентом вітчизняної особи при здійснені ним зовнішньоекономічної угоди.

Країна походження товару – країна, у якій товар був повністю вироблений або достатньо перероблений відповідно до критеріїв або порядку, визначеному Митним кодексом України. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є необхідність їхнього виділення для цілей визначення походження товару.
Обсяги експорту
включають надходження коштів від нерезидентів за надані послуги (експорт).
Обсяги імпорту
включають перерахування коштів нерезиденту за одержані послуги (імпорт).
Підприємство прямого інвестування
– це підприємство, в якому іноземний інвестор є володарем не менш 10% загального обсягу статутного фонду підприємства.
Експорт і імпорт послуг
Зовнішньоекономічні послуги являються товаром, що не проходить митного контролю і на який не оформляється вантажна митна декларація. Послуги не приймають форму матеріальних об’єктів, на які розповсюджуються права власності. Реалізація послуг та їх виробництво невідокремлені один від одного. Головним в торгівлі послугами є те, що повинна відбутися операція купівлі-продажу, яка охоплює діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності (резидентів та нерезидентів), побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце, як на економічній території України так і за її межами. Обсяги експорту включають надходження коштів від нерезидента за надані послуги (експорт). Обсяги імпорту – перерахування коштів нерезиденту за одержані послуги (імпорт).

Момент реєстрації обліку послуг

Моментом здійснення процедури експорту-імпорту послуг вважається дата їх фактичного надання або одержання на основі принципу нарахування (за виписаними рахунками), найчастіше дата реєстрації таких операцій збігається з часом виробництва послуг. Проте, бувають виключення коли перерахування платежів відбувається по результатах кожного року, тоді час реєстрації послуги записується по строках платежів за наданими актами. Час відображення в обліку може бути пов’язаний з такими факторами, як термін підписання контракту, термін платежу, термін зобов’язання по сплаті за послуги. Ці дати не завжди співпадають з датою відображення в бухгалтерському обліку. Реєстрація послуг в даних випадках відбувається, коли змінюється право власності, а в платіжних документах відбувається проводка у експортера та імпортера, коли вартість за послугу створюється, обмінюється, передається.

Експорт (імпорт) послуг реєструється на момент підписання зовнішньоекономічного контракту (договору). Це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Моментом здійснення контракту є момент, на який покладено всі обов’язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів або укладання кредитних угод.

Джерела формування даних

Статистичні спостереження за обсягами послуг здійснюються шляхом збирання органами державної статистики державної статистичної звітності від підприємств і організацій, які провадять на підставі законів України діяльність, пов’язану з наданням (експорт) послуг закордонним партнерам та одержанням (імпорт) послуг від закордонних партнерів як на території України, так і за її межами, згідно з договорами (контрактами).

Класифікації

Облік послуг здійснюється у вартісному виразі (у валюті контракту) згідно з Класифікацією послуг зовнішньоекономічної діяльності (ДК 012-97), розробленою на основі Класифікатора видів економічної діяльності статистичної комісії Європейського Союзу та затвердженою наказом Держстандарту України від 02.06.1997р. №324. В якості класифікації валют використовуються Класифікація валют, затверджена наказом Держкомстату України від 08.07.2002р. №260, в якості класифікації країн – Класифікація країн світу, затверджена наказом Держкомстату України від 28.12.2007р. №476.

Перерахунок послуг у долари США здійснюється на основі середньоквартального офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України. За результатами статистичного спостереження щодо зовнішніх послуг розраховуються показники з експортно-імпортних операцій послугами України з країнами світу за всіма видами послуг згідно Класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності.

Види послуг

Основними видами зовнішньоекономічних послуг є: транспортні, подорожі, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та інформаційні, роялті та ліцензійні, юридичні, бухгалтерські, науково-дослідні та дослідно-конструкторські, архітектурні та інженерні, державні послуги, послуги зв’язку, послуги приватним особам та послуги в галузі культури і відпочинку.

До транспортних послуг відносяться послуги, пов’язані з доставкою товару до митного кордону держави-імпортеру та пункту призначення вантажів, перевезення пасажирів, які здійснюються усіма видами транспорту, забезпечення функціонування транспортної інфраструктури (вантажно-розвантажувальні роботи, аварійно-рятувальні роботи, послуги портів, станцій, стоянок, транспортних агентств, митних брокерів, і т. і.), транспортування по трубопроводах газу, аміаку, нафти, електроенергії.

До подорожей – послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей і туристичних агентств, послуги у сфері освіти та охорони здоров`я.

До будівельних послуг – спорудження будівельних об’єктів, монтаж обладнання, будівництво автострад, доріг, спортивних та рекреаційних споруд, послуги, пов’язані з орендою устаткування для будівництва і т. і.

До страхових послуг – страхування житла та пенсійне забезпечення, страхування вантажів, перестрахування і т. і.

До фінансових послуг – послуги з грошового посередництва, фінансовий лізинг, послуги з управління фінансовими ринками, портфелями цінних паперів і т. і.

До комп’ютерних послуг – консультаційні послуги з питань інформатизації, із створенням програмного забезпечення, з оброблення даних, створенням баз даних.

До роялті та ліцензійних послуг – послуги, пов’язані з патентною та ліцензійною діяльністю.

До юридичних та бухгалтерських послуг – послуги у сфері права, у сфері бухгалтерського обліку, з питань комерційної діяльності та управління.

До науково-дослідних та дослідно-конструкторських послуг – послуги, пов’язані з дослідженнями та розробками в галузях природничих і технічних наук, суспільних та гуманітарних наук.

До архітектурних, інженерних послуг – послуги, пов’язані з діяльністю у сфері архітектури та будівництва, з технічного контролю та аналізу, сертифікаційною діяльністю.

До державних послуг відносяться послуги, пов’язані з державним управлінням загального характеру в економічній та соціальній сфері, з діяльністю, віднесеною до компетенції держави.

До послуг зв’язку – послуги пошти та в області телекомунікацій (приймання, оброблення, транспортування листів, газет, посилок, передавання звукової інформації за допомогою телефону, телеграфу, електронної пошти, Інтернету і т. і.)

До послуг приватним особам та у галузі культури та відпочинку – послуги зі створення аудіовізуальних програм, послуги пов’язані з роботою музеїв, бібліотек, архівів.
   
Статистичні дані щодо основних показників діяльності підприємств за їх розмірами розраховано за критеріями великих, середніх, малих та мікропідприємств, визначеними у Господарському кодексі України в редакції від 22.03.2012 року.
Мікропідприємства
– суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Малі підприємства
– суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Великі підприємства
– суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Середні підприємства
– інші суб'єкти господарювання.
Кількість зайнятих працівників
визначається з урахуванням штатних, позаштатних і неоплачуваних (власників, засновників підприємства та членів їх сімей) працівників підприємства.
Кількість найманих працівників
визначається з урахуванням штатних та позаштатних (працюючих за договорами та за сумісництвом) працівників підприємства.
Обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) визначається за ціною продажу відвантаженої готової продукції (товарів, послуг), що зазначена в оформлених як підстава для розрахунку з покупцями (замовниками) документах (уключаючи продукцію (товари, послуги) за бартерним контрактом), за вирахуванням ПДВ.
Активи
– ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Зобов'язання
– заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Власний капітал
– частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Оборотні активи
– грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Основна діяльність
– операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Операційна діяльність
– основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток, збиток)
визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), Іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток)
визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Рівень рентабельності операційної діяльності
розрахований як відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат операційної діяльності підприємств.
Валовий регіональний продукт
визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності в основних цінах, включаючи чисті податки на продукти.
Доходи населення
включають обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів.
Наявний дохід
– це максимальний обсяг доходів, які можуть бути використані домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Вони включають заробітну плату, прибуток, змішаний доход, сальдо доходів від власності, соціальні допомоги, інші одержані поточні трансферти за виключенням сплачених, зокрема поточних податків на доходи та майно.
Реальний наявний дохід
– це наявний дохід, визначений за виключенням впливу цін.
Індекс промислової продукції
розраховується відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері за Методикою, затвердженою наказом Держкомстату від 02.08.2005 №224 (у редакції наказу Держстату України від 14.03.2013 №91, зі змінами). Розрахунок індексу базується на даних про динаміку виробництва за постійним набором товарів-представників та структурі валової доданої вартості за базисний рік.

З 2013 року розрахунок індексу здійснюється за видами діяльності в секціях "B", "C", "D" (крім групи 35.3) відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010). За базисний прийнято 2016 рік (з 2020 року).
Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг)
визначається за ціною продажу відвантаженої готової продукції (товарів, послуг), що зазначена в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями (замовниками) документах (уключаючи продукцію (товари, послуги) за бартерним контрактом). Дані щодо обсягів реалізації за видами промислової діяльності сформовано за функціональним підходом (однорідними продуктами).

Річні дані щодо обсягів реалізованої продукції за результатами структурного обстеження підприємств сформовано за вирахуванням податку на додану вартість (ПДВ), короткотермінової (на підставі спостереження щодо економічних показників короткотермінової статистики промисловості) – за вирахуванням непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо).
Виробництво промислової продукції за видами
у натуральному вираженні показане по валовому випуску, уключаючи продукцію, призначену для подальшої переробки в межах одного підприємства, продукцію, вироблену для власних потреб підприємства, та продукцію, вироблену із сировини замовника. Інформація щодо виробництва продукції надана за Номенклатурою продукції промисловості (НПП), яка гармонізована зі Статистичною класифікацією продукції за видами економічної діяльності Європейського Союзу (СРА), базується на Переліку промислової продукції для ЄС (PRODСOM) та враховує енергетичні види продукції.
Індекс споживчих цін (ІСЦ)
– показник, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Відображає зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Розрахунки ІСЦ
проводяться на основі даних про ціни, одержаних шляхом реєстрації цін (тарифів) на споживчому ринку, та даних національних рахунків щодо витрат домогосподарств на кінцеве споживання по країні в цілому на рівні розділів, груп і класів за Класифікацією індивідуального споживання за цілями. Для подальшого розподілу використовується деталізована інформація щодо споживчих грошових витрат домогосподарств за результатами обстежень умов життя домогосподарств.
Реєстрація цін
– метод збору інформації про ціни на товари (послуги), що включені до споживчого набору за вибірковою сукупністю підприємств торгівлі, сфери послуги, ринків і сезонних ярмарок з продажу продовольчих товарів.
Споживчий набір товарів (послуг)-представників
– репрезентативно відібраний перелік товарів та послуг, що найчастіше споживаються населенням. Визначається централізовано і є єдиним для всіх регіонів країни.
Товар (послуга)-представник
– сукупність продуктів, які є однорідними за своїми споживчими властивостями та призначенням і мають однакові тенденції щодо зміни цін.